Золотий стандарт лікування алергічного риніту

Риніт називають найпоширенішим захворюванням на планеті. Часто буває, що у межах однієї країни на риніт страждає в середньому від 10 до 40% населення одночасно. Так, люди саме страждають, бо виділення з носа значно погіршують якість життя. Спробуємо розібратися в причинах риніту, зокрема алергічного, та навчитися грамотно його приборкувати.

Збільшується тривалість сезону алергій

Цього року склалася парадоксальна ситуація: ми тривалий час перебували вдома через карантин і були впевнені, що алергени нас оминуть. Та не так склалося, як гадалося: скарг на закладення носа та виділення з нього, здається, навіть побільшало. Справа в тому, що змістилися терміни цвітіння певних рослин – вони тепер квітують раніше через зміни клімату (глобальне потепління).
Зазвичай загострення сезонних алергічних захворювань у пацієнтів відбувається в другій половині березня та на початку квітня. Однак цього року через аномально м’яку зиму перші полінози були діагностовані… в кінці лютого. Наприклад, якщо у попередні роки алергени берези фіксували у повітрі десь із середини квітня, то нинішнього року вже на початку місяця вони хмарою накрили практично всю Європу. Цілком ймовірно, що і амброзія цьогоріч цвістиме увесь листопад, аж до перших морозів. Через це нехай мінімальний, але все ж постійний алергічний запальний процес на слизовій оболонці дихальних шляхів і ШКТ мають люди, чутливі до алергенів.

Чітко розрізняти симптоми

Симптоми полінозу не просто погіршують якість життя, а й можуть чинити економічні збитки. За статистикою алергічний риніт або інше алергічне захворювання верхніх дихальних шляхів має 7– 22% населення України. Риносинусити спостерігаються у 15% дорослих і 5% дітей. У середньому протягом життя людина страждає на риніт від 1 до 2 років; дорослі хворіють від 2 до 5 разів на рік, діти – від 7 до 10, що призводить до відсутності на роботі та в школі в 40 і 30% випадків відповідно.
Такі дані статистики можуть дати підстави чи не кожному з нас запідозрити у себе симптоми алергічного риніту. Однак слід враховувати, що захворіти на поліноз більше ризикують люди зі спадковою схильністю, наприклад ті, що страждали в дитинстві на алергічний діатез, мають алергію на медикаменти або харчові продукти. Жителі великих промислових міст з високою загазованістю і запиленістю повітря частіше страждають на алергічний риніт, ніж мешканці сіл.
Остаточно поставити діагноз може тільки лікар, а пацієнтам слід орієнтуватися на симптоми. Закладення носа та нежить можуть бути ознаками як вірусної інфекції, так і полінозу. Однак саме при алергічному риніті, як правило, ще дуже дошкуляють чхання і свербіж у носі, а також очні симптоми – сльозотеча, почервоніння слизових оболонок та набряк повік. При полінозі температура тіла зазвичай нормальна, а нездужання посилюється після контакту з пилком. При прийомі антигістамінних препаратів симптоми стають менш інтенсивними.
Хворий на алергічний риніт може також скаржитися на слабкість, підвищену стомлюваність, дратівливість, зниження концентрації уваги, погіршення апетиту та порушення сну. Усі разом ці скарги формують групу так званих системних симптомів полінозу. Окрім наведених, існують й інші симптоми, такі як стікання виділень задньою стінкою глотки, кашель або покашлювання, дискомфорт у горлі, охриплість голосу, погіршення відчуття смаку.

Комплекс необхідних обстежень

Щоби поставити точний діагноз та підібрати ефективну терапію, потрібен комплекс обстежень та досліджень. Він досить простий, якщо поставитися до нього з відповідальністю. Найперше, що потрібно зробити, – це при наявності найменших підозр на алергічний риніт звернутися до отоларинголога або до сімейного лікаря. Лише спеціаліст збирає скарги, анамнез та виявляє спадкові фактори, оцінює умови довкілля, наявність супутніх захворювань. Потім проводиться обстеження. Шкірні або лабораторні тести з алергенами, що ґрунтуються на визначенні рівня алергеноспецифічних імуноглобулінів (IgЕ), використовуються для диференціювання алергічного та неалергічного риніту. Також лікар може провести дослідження функцій зовнішнього дихання для виключення або підтвердження супутньої бронхіальної астми.
Наступний етап діагностики – назальні провокаційні тести з алергенами при сумнівних результатах визначення алергеноспецифічних IgЕ. Додаткові методи діагностики алергічних та неалергічних ринітів можуть включати ендоскопічне дослідження порожнини носа, активну передню риноманометрію та акустичну ринометрію, вимірювання пікової швидкості вдиху через ніс (піковий назальний інспіраторний потік). У певних випадках також виконуються дослідження порогів нюху і мукоциліарного транспорту, рентгенографія, комп’ютерна томографія порожнини носа і придаткових пазух (при ускладнених формах риніту), бактеріологічне дослідження матеріалу зі слизової оболонки носа.
Подібна діагностика регламентована клінічними рекомендаціями «Алергічний риніт та його вплив на астму» (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma update – ARIA). У документі пропонується покроковий підхід до діагностики. Перший крок – це анкетування пацієнтів для виявлення симптомів, характерних для алергічного риніту. Далі особам із симптомами, подібними до алергічного риніту, пропонуються фізикальне обстеження, передня риноскопія, ендоскопія носової порожнини, пробна терапія антигістамінними препаратами або інтраназальними глюкокортикоїдами, шкірне тестування з алергенами або визначення алергеноспецифічного імуноглобуліну в сироватці крові. На третьому кроці, якщо діагноз алергічного риніту в пацієнта підтверджується, визначаються форма і ступінь тяжкості захворювання. З урахуванням результатів обстеження хворого на четвертому етапі призначається терапія.

Хьюмер — помічник при алергії

Вилучення пацієнта повністю від контакту з алергенами є досить складним завданням, але можливо значно зменшити їхню присутність на слизовій оболонці. Для досягнення цього ефекту рекомендується використання процедур промивання носа сольовими розчинами. Місцеве застосування препаратів на основі 100% нерозведеної морської води, таких як Хьюмер 150 і Хьюмер 050 гіпертонічний, у спеціальних балонах, істотно знижує концентрацію алергенів на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів. Крім того, ці препарати ефективно відкривають носові проходи, усуваючи нежить, і це робиться без побічних ефектів, які часто виникають при використанні судинозвужувальних крапель для носа. Останні рекомендується застосовувати з особливою обережністю та обмеженою тривалістю, не більше 3-5 днів.

Ганна ДОВГАНЬ